Для любителів активного туризму просто в центрі міста вже кілька років функціонує екстремальний туристичний маршрут
Довжина тунелю – близько 1,5 кілометра, а глибина місцями сягає до 40 метрів. Проходить він під головною туристичною візиткою міста – колишньою Резиденцією митрополитів Буковини і Далмації, а нині – Чернівецьким університетом – і завершується виходом біля залізничного вокзалу міста.
Громадська спілка «Регіональна туристична організація Гостинна Буковина» організувала для представників ЗМІ та блогерів інформаційний тур цікавими місцинами Чернівців та області. Однією з перших локацій була екскурсія підземним тунелем. Кореспондент Укрінформу випробував на собі екстремальний маршрут.
КОЛИ ВИЧИЩАЛИ ТУНЕЛЬ, ВИВЕЗЛИ КІЛЬКА КАМАЗІВ СМІТТЯ
Коли ми під’їхали на вулицю Нахімова, звідки починається тунель, нам усім видали спеціальну амуніцію – гумові чоботи (а я ще дивувався, коли організатори зателефонували напередодні і запитали, який у мене розмір взуття), спеціальний шолом із ліхтариком і робочі рукавиці. Поки усі перевзуваються та одягають шоломи, я починаю сумніватися, чи не замерзну в самій футболці та шортах у тунелі. Бо хоч на вулиці й близько 30 градусів тепла, екскурсоводи попереджають, що всередині тунелю температура не піднімається вище 13-14 градусів. Ті, хто взяли зі собою куртки чи кофтини, одягаються. Але я не один в одязі з короткими рукавами – екскурсовод і кілька чоловіків також у футболках.
«Хоч і температура там доволі низька як для літа, але завдяки вологості такого холоду не відчувається. Хоча якщо в когось є щось накинути на себе, зайвим цей одяг там не буде», – пояснив наш екскурсовод, колишній геолог та спелеолог Вадим Дудник.
Завдяки специфічній температурі і клімату всередині тунелю, тривалий час він слугував прихистком для безхатьків і людей, які ведуть асоціальний спосіб життя. Тут приблизно однакова температура як улітку, так і взимку – від 10 до 14 градусів тепла.
«Коли почали вичищати тунель, щоб можна було використовувати його в туристичних цілях, то звідси вивезли кілька КАМАЗів зі сміттям. Фактично, тунель залишався без нагляду та незамкненим близько 20 років поспіль. Але, повірте, від наших людей не врятують і ґрати з навісним замком», – продовжує Дудник.
Як приклад, за кілька десятків метрів від входу наша група наштовхнулася на шину від автомобільного колеса, якої за словами екскурсовода ще не було під час попереднього походу сюди. Як вона тут опинилася при замкнених ґратах, ніхто не знає.
ПОРЯТУНОК ВІД ЗСУВІВ
На початку екскурсії нас ознайомили зі справжнім походженням цього тунелю та загрозами, які чигають, якщо відповідно не доглядати за ним.
«Перед нами дворівневий дренажний тунель. Чернівці дуже схильні до зсувів і на одній із таких зсувонебезпечних ділянок споруджений наш університет. Ми зараз будемо проходити прямо під Резиденцією. І для того, щоб ця будівля не «попливла» до вокзалу, у 1970-х роках вирішили побудувати тут тунель для відведення ґрунтових вод», – пояснює екскурсовод перед початком походу.
Сам тунель – це галерея, облаштована залізобетонними тюбінгами, кільцями, із вбудованими в неї фільтруючими свердловинами. Саме вони поглинають ґрунтові води і виводять їх у цей тунель. Будували тунель кілька років, завершили всі роботи у 1978 році. Оскільки споруджувала його фірма «Київметробуд», то на вході і виході з нього розміщені великі літери «М».
За словами екскурсовода ще до початку 1990-их років тут працювали робітники, які чистили свердловини і дренажна система гарно справлялася зі своєю функцією. Уздовж усього тунелю були прокладені рейки, якими рухалися працівники на вагонетках. Зараз ці рейки збереглися лише в частині тунелю.
«Я з 1991 року працював геологом у спеціальній групі, яка займалася зсувами. І в перші роки після здобуття незалежності, тут ще доглядали за тунелем. Але з часом керівник головної групи протизсувних робіт у Чернівцях помер. Його справу ніхто не продовжив, бо раптово виявилося, що грошей на ці роботи нема, все закинули. Рейки, дроти, вагонетку вкрали, робітники розбіглися - і на цьому все. Спочатку тунель перетворився на «бомжатник», а тепер в екскурсійний об’єкт. Але якщо усі ці свердловини повністю заб’ються і дренажна система перестане працювати, то може таке статися, що одного дня університет «з’їде» на залізничний вокзал», – застерігає Вадим Дудник.
А поки що із 58 фільтросвердловин, які були встановлені по периметру, працює лише 10-12, через які в тунель стікає вода. Тому без гумових чобіт ходити тут буде некомфортно. Від постійної вологості та розмивання бетонних конструкцій тунелю, стіни у ньому почали нагадувати мармурову печеру з мінералами.
«У справжніх печерах ці мінерали – сталактити і сталагміти - утворюються природнім шляхом протягом мільйонів років. А в цьому тунелі щомісяця приходили робітники і все це зчищали, щоб не забруднювались свердловини. Зараз їх прочистити нереально, простіше нові вирити. Але ніхто цим, на жаль, не займається. Тому тут так багато мінералів», – пояснює наш екскурсовод.
Зі стелі звисають сталактити, на стінах – сталагміти, інші нарости, під ногами мінерали, схожі на перлини. Вадим Дудник пояснює, що за своїм складом ці кругленькі мінерали справді нічим не відрізняють від перлин.
«Під ногами у вас перлини дуже схожі на справжні, адже утворюються із того ж самого кальцію. Вода поступово вимиває бетонні конструкції, які будувалися на вапняку і він перетворюється на кальцій у вигляді справжніх перлин», – розповів геолог.
ПАНЯНКИ НА КАРЕТАХ І ТАЄМНИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ОБ’ЄКТ
Через кілька сотень метрів походу туристам потрібно подолати 14-метрову залізну драбину, яка поєднує рівні тунелю. Вибиратися нагору можна лише по одному, щоб не заважати іншим екскурсантам. Коли піднімаєшся цією драбиною вона специфічно поскрипує, як у фільмах жахів. Проте, наш екскурсовод запевняє, що драбина безпечна і витримує великі навантаження.
«Тут проводять щорічні буковинські екстремальні ігри. Діти спускаються на мотузці, потім на ній же і піднімаються. А минулого року в тунелі знімали короткометражний фільм жахів. За сюжетом молодий інженер цієї дренажної системи під час роботи тут зайшов у нашому часі, а вийшов у XIX столітті. У США на фестивалі короткометражних фільмів жахів автори цього фільму якусь медаль навіть вибороли. До речі, головний герой стрічки був навіть у цьому самому шоломі і в чоботах, що й ви зараз», – продовжує Дудник.
Також наш екскурсовод розповів про кілька найбільш поширених місцевих легенд про тунель.
«У нас такі байки ходять, що тунель був побудований ще у XIX столітті для того, щоб чернівецькі багаті євреї звідси заходили і прямою дорогою добиралися до залізничного вокзалу, а не об’їжджали усе місто. Ніби-то цим шляхом їздили панянки на каретах.
Також говорили, що тут був розташований секретний військовий об’єкт, що тут мало не ракети зберігалися у радянський період. І що ніби-то тут бігають величезні пацюки. Але можу всіх заспокоїти, пацюків тут бути не може, бо це не каналізація, це дренаж підземних вод, у тунелі дуже чиста вода і їм просто не було б чим харчуватися», – запевняє екскурсовод.
Інша легенда розповідає, що це таємна дорога митрополита. Нібито у парку позаду Резиденції був потаємний вхід у цей тунель. Але насправді у тому саду просто побудували таку кам’яну альтанку, в якій відпочивали митрополити, коли було дуже спекотно.
А ще нам розповіли, як у радянські часи цим тунелем користувалися любителі випити. Адже біля виходу з тунелю колись розташовувався винний завод. І місцеві домовлялися з охороною, вночі проходили увесь тунель з порожньою каністрою, яку пропихали через ґрати, а сторожі за певну плату наповнювали її вином.
Можу порадити всім охочим пройтися підземним чернівецьким тунелем брати зі собою якийсь змінний одяг, щоб перевдягтися після завершення екскурсії, бо можна легко забруднитися під час цієї екстремальної мандрівки. Записатися на екскурсію підземним містом може кожен, хто хоче відчути екстрим, не покидаючи центру Чернівців. Зазвичай, групи організовують у вихідні, коли набирається достатня кількість охочих.
Віталій Олійник, Чернівці
Фото автора