Зустріч у Нормандському форматі нагадує рекламну листівку, у якої мало спільного з реальністю
Обвинувачення, яке Палата представників Конгресу США висунула Дональду Трампу, не позбавила його статусу одного з фаворитів президентських перегонів 2020 року. Старий Світ переживає політичну турбулентність по-новому – у багатьох точках.
Конфлікт на Донбасі, який забрав у 2019 році життя понад 100 українських захисників, і надалі залишається в центрі уваги світової спільноти. Тому прагнення команди Зеленського провести зустріч у Нормандському форматі отримало підтримку Франції та Німеччини, а за рахунок поступок України - і поблажливий підхід з боку Путіна. Втім, не можна виключати, що останнього більше цікавила можливість обговорити з українським колегою газові питання. Оптимізм, який випромінюють на Банковій після зустрічі у Парижі та обміну полоненими (обидві події, на жаль, пройшли якщо не за російським сценарієм, то в умовах тотального домінування кремлівського порядку денного в українських медіа), виглядає ілюзією, яка може болісно зіткнутися з реаліями геополітичної ситуації в світі. Втім, це станеться вже у 2020 році, який Кремль, з огляду на динаміку подій, розглядає як сприятливий для повернення України період.
Зокрема, може негативно вплинути на становище України у світі і ситуації у США. Дональд Трамп став не першим (а третім) американським президентом, який зіткнувся з процедурою імпічменту, проте першим, у випадку якого фігурує президент іншої держави. Як відомо, це Володимир Зеленський. Цей зовнішньополітичний контекст може суттєво вплинути на двопартійну підтримку України Сполученими Штатами. Команда Трампа прогнозовано буде розкручувати інформацію, отриману від «секти свідків Джуліані», демократи – будуть нагадувати про обставини, які спричинили рішення про імпічмент, захищаючи таким чином власні інтереси. Нещодавно призначений послом України у США Володимир Єльченко має поєднати навички пожежного з визнаним талантом дипломата.
Перебіг ситуації у Європі може поховати надії на швидку євроінтеграцію, або щонайменше зробити бачення перспектив вступу до ЄС більш реалістичним. З подачі Еммануеля Макрона, як відомо, Європейська Рада відмовила у початку переговорів про вступ до ЄС Албанії та Північній Македонії, чим французький президент підтвердив власні наміри відігравати більш активну роль у процесі ухвалення рішень Європейським Союзом. Франція та Німеччина, нагадаю, виступили промоутерами повернення російської делегації до ПАРЄ разом з унеможливленням санкції проти РФ з боку Ради Європи. Brexit варто розглядати не лише як тріумф наполегливості британського прем'єра Бориса Джонсона, але і створення механізму розлучення з ЄС, який Кремль використає у власних цілях. У 2019 році Росія продемонструвала наявність власних інтересів у Молдові, продовжила «союзне танго» з Олександром Лукашенком та не залишала поза увагою ситуацію на Південному Кавказі. Зміна керівництва Європейської Комісії та санкції США проти NordStream2 помітно вплинули на політико-економічний ландшафт ЄС, проте у обох питаннях ситуація лише набирає розвитку.
Євген МАГДА, Інститут світової політики