У Варшаві сподіваються на прорив в історичній проблематиці двосторонніх відносин
Уже відомо, що президент України Володимир Зеленський уперше в статусі президента відвідає Польщу 1 вересня, де разом з іншими світовими лідерами вшанує пам'ять загиблих у Другій світовій війні. Не виключено, що наступного дня відбудеться також його офіційний візит до Польщі. Попри те, що на Зеленського дещо зачекалися у країні над Віслою, зацікавлення до нього не поменшало, а можливо, навіть і побільшало.
Про що говоритимуть Зеленський і Дуда у Варшаві, враховуючи, що візит може бути дводенним? Які питання справді є нагальними, на які потрібно звернути увагу і детально проговорити?
ЗНАКИ Й ОЧІКУВАННЯ
Eкс-президент Польщі Александер Кваснєвський у травні в інтерв’ю Укрінформу радив новообраному президентові України першими відвідати Брюссель, Варшаву, Берлін та Париж. У трьох із чотирьох столиць Володимир Зеленський уже побував, хоча, напевно, чи не найбільше його чекали якраз у тій, куди він поки що не доїхав. Чи образилися у Варшаві на це? Навіть якщо й так, то у польській столиці ніхто цього не показав, адже ставка є високою – нормалізація відносин в історичній площині з цілком конкретним очікуванням відновлення ексгумацій в Україні польських жертв першої половини XX cтоліття. Для Польщі це дуже важливо.
Президент РП Анджей Дуда першим із західних лідерів, відразу після оприлюднення даних екзит-полів, привітав Зеленського з перемогою у виборах і запросив до Польщі. Привітання ще до офіційного оголошення результатів виборів було цілком свідомим і мало на меті показати: у Варшаві зачекалися на партнера для діалогу на найвищому рівні, з яким можна вирішувати суперечливі питання. З Петром Порошенком у Дуди відносини відверто не склалися. На початку каденцій обох президентів теж були значні очікування на співпрацю, але з кожним наступним роком контакти по лінії глав держав Польщі та України ставали дедалі прохолоднішими, що йшло у парі з наростанням історичних проблем. І коли справи зайшли у глухий кут, а сторони не зовсім хотіли йти на поступки, стало зрозумілим, що без зміни головних дійових осіб – знайти якесь порозуміння неможливо.
Зеленський до Варшави ще не потрапив, але з Дудою все ж побачився вже під час першого закордонного візиту – у Брюсселі 4 червня президенти вперше потиснули один одному руки. Там польський лідер запевнив українського колегу в підтримці Варшавою Києва у питаннях європейської та євроатлантичної інтеграції, а також у відстоюванні територіальної цілісності України. Водночас, він підкреслив, що дуже розраховує на вирішення спільних історичних проблем.
Тому зрозуміло, що від візиту Володимира Зеленського у Варшаві очікують якщо не прориву, то принаймні свіжих ініціатив, які розблокували б патову ситуацію. Якщо під час візиту вдасться знайти якісь точки дотикання в питаннях cкладної історії, то, без сумніву, у Польщі цей візит вважатимуть дуже успішним. З огляду на це Варшава не робить різких рухів й очікує на сигнали від Києва. Про те, що у РП чекають на візит Зеленського і дуже обережні у діях та висловлюваннях, свідчить хоча б той факт, що цьогорічне відзначення у Польщі національного дня пам’яті жертв Волинської трагедії у першій половині липня відбулося без різких заяв перших осіб чи гострих за змістом резолюцій у парламенті, які могли б викликати якусь нервозність у Києві.
Сигнали з України теж не забарилися. Минулими вихідними радник президента України Микита Потураєв у коментарі польському інформагентству РАР зазначив, що Київ готує “сильні ініціативи” щодо покращення відносин в історичній площині. Як зауважує РАР, цими пропозиціями можуть бути спільні українсько-польські експедиції з пошуку місць загибелі поляків в Україні, а також ініціативи щодо взаємного вшанування в обох країнах місць пам’яті поляків та українців.
Проведення спільних експедицій означало б розмороження пошуково-ексгумаційних робіт після їхнього припинення за ініціативою української сторони понад два роки тому. Звісно, це був би крок уперед. Але, оскільки це замороження не відбулося на пустому місці, а в результаті цілеспрямованого знищення польськими радикалами українських місць пам’яті на півдні Польщі в 2014-2017 роках, звідси, очевидно, – і друга ініціатива.
Складно поки що сказати, якими будуть пропозиції по вшануванню чи відновленню місць пам’яті. У Києві мають розуміти, що до будь-яких ініціатив, де потрібно шукати компроміс, польська сторона підходитиме дуже обережно у світлі наближення осінніх парламентських виборів. Якийсь “необережний” крок чи заяву могли б відразу використати більш радикальні суперники правлячої партії “Право і Справедливість” (PiS) у боротьбі за консервативного виборця. На якісь сміливіші кроки у Варшаві могли б піти вже після виборів, які відбудуться у жовтні чи листопаді.
Утім, заяви і дії з обох сторін залишають простір для стриманого оптимізму.
ВІЗИТ І РОЗМОВИ ПРО НАБОЛІЛЕ
Поки що до кінця не є зрозумілим формат візиту Зеленського до Варшави. Відомо, що 1 вересня у Варшаві відбудуться міжнародні заходи з відзначення 80-річчя початку Другої світової війни, в яких, як передбачається, візьмуть участь кілька десятків лідерів країн ЄС, НАТО та “Східного партнерства”.
Володимир Зеленський не матиме змоги побачити там Путіна, оскільки того просто не запросили до Варшави, передусім саме через російську агресію в Україні. Утім, у Варшаві президент України, можливо, матиме нагоду побачитися із президентом США Дональдом Трампом. Візит глави Білого дому до Польщі очікується, хоча його офіційно ще не підтверджено.
Польська влада має практику організації зустрічей у Варшаві віч-на-віч президентів України і США. Зокрема, таку зустріч було організовано у польській столиці 4 червня 2014 року під час міжнародного відзначення перших демократичних виборів у Польщі 1989 року, що відбулося за три дні до офіційної інавгурації Порошенка. Друга зустріч на майданчику у Варшаві Порошенка й Обами відбулась у липні 2016 року під час саміту НАТО. Чому б знову не повторити таку практику?
Якщо Зеленський у серпні не побуває у США на нещодавнє запрошення Трампа, то цілком ймовірно, що перший раз вони як президенти зустрінуться саме у Варшаві.
Після першого дня візиту, який характеризуватиметься максимально багатостороннім характером, 2 вересня може відбутися офіційний візит Зеленського до Варшави. Про те, що така можливість розглядається, повідомив нещодавно голова канцелярії президента Польщі Кшиштоф Щерський. Саме тоді може бути більше часу на двосторонні переговори Зеленського та Дуди, а також на зустрічі з главою уряду, маршалками Сейму та Сенату.
Крім згаданої вище історичної проблематики, сторонам було б про що поговорити. Політика, економіка, енергетика, військово-технічне співробітництво, транскордонна співпраця, українська міграція до Польщі тощо. Якщо у більшості з цих сфер співпраця виглядає досить непогано, а подекуди навіть зразково, то проблеми все ж є. Наприклад, спільний кордон.
Він – як п’ять років тому, так і зараз, залишається одним із найбільш проблемних місць на карті двосторонніх відносин. Про довжелезні черги, багатогодинні очікування на перетин спільного кордону, корупцію та зухвалість різних перевіряючих органів з обох боків – не чув хіба що лінивий. Про це щодня пишуть подорожуючі в соцмережах. З роками ситуація практично не змінюється. Хоча з уст офіційних осіб часто доводиться чути, що причиною є слабо розвинена інфраструктура і невелика кількість пунктів пропуску, цілком очевидно, що справа – не лише в цьому.
Для вирішення всього комплексу “кордонної” проблематики необхідна політична воля у вищих щаблях влади обох країн і чітка координація дій усіх органів, які працюють на кордоні. І про це теж неофіційно говорять представники влади.
Іншим питанням, яке починає все більше даватися взнаки, є українська трудова міграція до Польщі. Цей фактор в останні роки став настільки значущим, що пройти повз проблеми, пов’язані з міграцією, вже досить складно.
Однією з них є прояви ксенофобії чи фізичного насилля щодо українців у Польщі, що частішають пропорційно до збільшення кількості українських заробітчан. Кілька кричущих випадків було хоча б упродовж останнього часу: ненадання допомоги українському працівнику з боку працедавця на заході Польщі й вивезення його помирати до лісу; вкидання пляшки із займистою сумішшю до квартири у Варшаві, де проживають українці, й розмалювання під’їзду антиукраїнськими гаслами; булінг у школі в Торуні чотирикласника з України польським ровесником з образами на історичному підґрунті; принизливе ставлення з боку польського бригадира до українців, які працювали в полі, відео чого зняли і виклали в Інтернет українські працівники...
Очевидно, що це лише кілька проблемних ситуацій, які стали публічними, адже не всі українці афішують свої проблеми в Польщі, побоюючись про наслідки від працедавців, або ж банально – не знаючи своїх прав.
Звісно, підґрунтя всіх цих інцидентів є різним. Але їх об’єднує те, що на них повинна бути однозначна і рішуча реакція з боку польської влади, а також профілактична робота з їхнього уникнення у майбутньому. З боку президента Зеленського у Варшаві має прозвучати чітке очікування, що у Польщі з усією серйозністю ставитимуться до проявів національної нетерпимості щодо українців.
Отже, перший візит Зеленського до Польщі, якщо він буде дводенним, може бути доволі інтенсивним. Відкритість і готовність обох сторін до діалогу й кроків назустріч може принести свої позитивні результати у розв’язані нових та задавнених проблем.
Юрій Банахевич, Варшава