Виступ у Міжнародному трибуналі з морського права
Пане Президенте, члени Трибуналу, для мене честь виступати перед цим Трибуналом, представляючи Україну.
Дозвольте мені почати з представлення делегації України. Мене звати Олена Зеркаль, я - заступник Міністра закордонних справ України та Агент України.
У залі судового засідання разом зі мною присутні віце-адмірал Андрій Тарасов, Заступник Командувача та начальник Штабу Військово-Морських сил України.
Адвокатами України є професори Фред Соунс та Жан-Марк Тювенін, юристи Марні Чік та Джонатан Гімблет.
Оксана Золотарьова, полковник Леонід Залюбовський, Никил Гор та Александра Френсис є нашими юристами.
А також наші радники – Тарас Качка та Ніколай Полозов.
З Вашого дозволу, пане Президенте, я представлю вам зараз позов України.
Спір між сторонами стосується незаконного та триваючого захоплення та затримання Російською Федерацією українських військових кораблів «Бердянськ» та «Нікополь», а також українського військово-морського судна «Яни Капу» 25 листопада 2019 року у Чорному морі. Затримані були не лише ці кораблі, а й 24 члени їхніх екіпажів. У результаті цього захоплення і затримання Росія порушила основний принцип імунітету військових кораблів, гарантований Конвенцією ООН з морського права.
Україна ініціювала арбітражне провадження відповідно до Додатку VII до Конвенції задля отримання правового захисту від цих порушень. Сьогодні ми стоїмо перед Трибуналом з проханням використати ваше право відповідно до частини 5 статті 290 Конвенції та застосувати тимчасові заходи з огляду на невідкладний характер ситуації.
Пане Президенте, члени Трибуналу, українські військово-морські судна продовжують утримуватися Росією 6 місяців після того, як були захоплені. Щодо членів екіпажів суден проводиться розслідування, вони утримуються у в’язниці «Лефортово» у Москві.
Це: капітан третього рангу Володимир Лісовий, капітан другого рангу Денис Гриценко, капітан лейтенант Сергій Попов, старші лейтенанти Андрій Драч, Богдан Небилиця і Василь Сорока, Лейтенант Роман Мокряк, головні корабельні старшини Юрій Будзило та Андрій Шевченко, офіцери Олег Мельничук, Владислав Костишин і Сергій Чуліба, старші матроси Андрій Артеменко, Віктор Безпальченко, Юрій Без`язичний, Андрій Оприско, Володимир Терещенко, Михайло Власюк, Володимир Варимез, В’ячеслав Зінченко, та матроси Андрій Ейдер, Богдан Головаш, Євген Семидоцький та Сергій Цибізов.
Ці військовослужбовці переслідуються за вчинення кримінального правопорушення – незаконного перетину державного кордону Російської Федерації, щодо них проводяться заходи досудового розслідування. Їх затримання двічі було продовжено російськими судами. Вдруге це було лише три тижні тому, через два дні після того, як Україна подала на розгляд цього Трибуналу свій запит про застосування тимчасових заходів. Це лише додатковий приклад послідовної неповаги Росії до міжнародного права.
Україна невідкладно після цього затримання почала спрямовувати всі свої зусилля на вирішення цієї ситуації. У дусі Статті 33 Статуту ООН, ми надали Росії всі можливості для вирішення спору дипломатичними засобами. Ми працювали на багатьох міжнародних майданчиках, щоб змусити Росію дотримуватись своїх міжнародно-правових зобов’язань. Але ми, на жаль, не змогли досягти позитивного результату після кількох місяців виснажливої роботи. Тому в нас не було вибору і ми вимушені були звернутись до судових процедур вирішення спору.
Росія проігнорувала не лише запити України, але і численні заклики міжнародної спільноти, наполягаючи на тому, що її дії виправдані її національним законодавством та Конвенцією ООН з морського права. А тепер Росія намагається уникнути аналізу своїх протиправних діянь цим Трибуналом, шляхом представлення їх як військової діяльності, яка може бути виключена з процедур вирішення спорів згідно з Конвенцією, незважаючи на те, що до того наполягала, що ці події не мають нічого спільного з військовими діями.
Насправді поведінка Росії є грубим порушенням Конвенції та міжнародного звичаєвого права. Хочу наголосити, Крим є невід’ємною частиною України, а води, в яких були затримані судна, є територіальними водами України або виключною економічною зоною України. Дії Росії в будь-якому випадку порушували б Конвенцію, навіть якщо б Росія затримала українські військові кораблі в своїх територіальних водах або виключній морській економічній зоні. Імунітет військових кораблів є основоположним імунітетом суверена у міжнародній системі. Військові кораблі та їх персонал не можуть бути заарештовані правоохоронними органами іноземних держав та піддані юрисдикції іноземних судів.
Україна звернулася до цього Трибуналу з проханням невідкладного захисту від триваючої шкоди, передбаченого статтями 32, 58, 95 і 96 Конвенції, та звичаєвими принципами міжнародного права.
Кожен додатковий день утримання, кожна нова слідча дія чи допит, будь-яке судове засідання лише загострюють спір між сторонами.
Цей Трибунал раніше відзначив, що військовий корабель - це є «вираженням суверенітету» його держави прапора. І він визнав, що кожен день затримання військового корабля призводить до матеріальної і непоправної шкоди правовим та практичним інтересам держави прапора.
Щодо членів екіпажів, цей Трибунал неодноразово наголошував, що «принципи гуманності повинні застосовуватися в морському праві, як вони застосовуються в інших галузях міжнародного права». Такі принципи вимагають негайного припинення відділення двадцяти чотирьох членів екіпажів військових кораблів України від їхніх сімей та їхніх домівок.
Шкода, завдана Україні, її військово-морським суднам та членам їх екіпажів, є серйозною та зростає з кожним днем. Тому, відповідно, ситуація є надзвичайно невідкладною.
Тому сьогодні Україна просить Трибунал застосувати тимчасові заходи, які вимагають, щоб Росія негайно звільнила військово-морські кораблі України та членів їхніх екіпажів та повернула їх до України.
Пане Президенте, перед тим, як просити Вас дати слово нашій команді радників, дозвольте мені висловити жаль України з приводу того, що Російська Федерація в черговий раз вирішила не брати повної участі у провадженні щодо тимчасових заходів у Трибуналі.
Рішення Російської Федерації не брати участь у слуханні стало несподіванкою для України. Оскільки російська делегація взяла участь у підготовчому телефонному дзвінку з Президентом Трибуналу 23 квітня 2019 року. Рішення Росії не брати участь в усних слуханнях викликає розчарування.
Цей Трибунал раніше мав можливість проводити слухання та призначати тимчасові заходи проти Російської Федерації, незважаючи на рішення Росії не з'являтися. Таке рішення не може перешкоджати Україні в справедливості та правосудді, в тому числі і міжнародному, для її військових кораблів і екіпажів. Як зазначив Трибунал у справі Artic Sunrise, він має забезпечити, щоб інша сторона «не була поставлена у невигідне становище через неявку Російської Федерації в провадженні».
Пане Президенте, члени Трибуналу, дозвольте мені повернутися до головних фактів. Військові кораблі «Бердянськ» і «Нікополь», військово-морський корабель «Яни Капу» та двадцять чотири члени їх екіпажів на борту продовжують незаконно утримуватися під вартою Росії та піддаються юрисдикції Росії.
Така ситуація не може продовжуватися без завдання подальшої серйозної шкоди правам України. З вашого дозволу, наша команда радників розкриє питання того, чому ситуація відповідає вимогам щодо застосування тимчасових заходів відповідно до Конвенції.
Джонатан Гімблет надасть короткий опис фактичних обставин, включаючи розвиток подій після подання Україною свого запиту про застосування тимчасових заходів 16 квітня.
Професор Соунс опише правові підстави для запиту України, а також розгляне prima facie юрисдикцію трибуналу, що міститься у додатку VII, щодо основного спору.
Марні Чік відповість на аргумент Росії щодо військової діяльності.
Нарешті, професор Тювенін розгляне обґрунтованість тимчасових заходів у цьому випадку, а також конкретні елементи шкоди та невідкладності.
Пане Президенте, відповідно я прошу вас надати слово пану Джонатану Гімблету.